Джерело: колекція Володимира Румянцева // Міський медіаархів Центру міської історії
Сторінку підготовано на основі авторського дослідження Дмитра Мойсеєнка та масиву історичних фотографій, технічної документації ЛКП "Львівсвітло", матеріалів ДАЛО, та матеріалів проєкту "Реконструкція парку імені Івана Франка" ПКО "Політехнік" за сприяння Миколи Бевза.
Ліхтарі належать до періоду зародження газового освітлення міста та стали можливими завдяки комбінації сприятливих факторів та побудові газової інфраструктури міста в 1850-х роках.
Ліхтар зруйнований бомбардуванням під час Другої світової війни. Source: Колекція АТ"Львівгаз" // Центр міської історії
Джерело: Biblioteka Narodowa
До верхньої частини опори прикріплювався кронштейновий ріжок, який тримав газовий світильник спрямований донизу. В деявких випадках ріжка не було і світильник (зазвичай шестикутний) встановлювався безпосередньо на опору.
Територія газовні. Джерело: Biblioteka Narodowa
Джерело: колекція Володимира Румянцева // Міський медіаархів Центру міської історії
Джерело: ПКО "Політехнік" // НУ "Львівська політехніка"
Газовий ліхтар на площі Галицькій. Джерело: Колекція Крипакевича//Міський медіаархів Центру міської історії
Таким чином, у парку Франка збереглося 126 автентичних паркових ліхтарів. Ще 4 використано для проєкту площі біля пам’ятника Данилу Галицькому (2001) та 4 — біля пам’ятника Михайлу Грушевському (1994). Крім того, 10 ліхтарів зберігаються на складі ЛКП «Львівсвітло».
Таким чином, у парку Франка збереглося 126 автентичних паркових ліхтарів. Ще 4 використано для проєкту площі біля пам’ятника Данилу Галицькому (2001) та 4 — біля пам’ятника Михайлу Грушевському (1994). Крім того, 10 ліхтарів зберігаються на складі ЛКП «Львівсвітло».
Найповнішим і найґрунтовнішим підходом до адаптації історичних опор ліхтарів став проєкт реконструкції парку Франка у 1980-х роках, виконаний ПКО «Політехнік». Саме цей проєкт визначив дизайн світильників і кронштейнів, які нині освітлюють парк.
Як вже згадувалося, опори були міцними та цілісними (забігаючи наперед, саме це дозволило їм зберегтися до сьогодні). Їх виготовляли методом лиття у форми, що дозволяло створювати стандартизовані вироби, які виготовлялися одразу декількома фабриками.
Зокрема: L. Zieleniewski i S-ka у Кракові, Fabryka E. Bredta в Отинії, Wasilewski у Львові.
За радянського періоду відбувся повний перехід на електричне освітлення, тоді газові ліхтарі почали замінювати або модернізовувати. Під час модернізації міняли світильник і кронштейн, а опору використовували для електричного ліхтаря. Втім, цей підхід не був поширеним і застосовувався переважно з метою економії.



Модернізація
Такі ліхтарі можна було зустріти як на вулицях довкола площі Ринок, проспекті Свободи, площі Міцкевича, так і у віддалених газифікованих районах міста.
Кронштейнові ріжки для ліхтарів мали щонайменше два вирішення дизайну. Одні були декоровані кованим декоративним оздобленням, інші ж мали вигляд тонкої циліндричної дуги з двома декоративними сферичними накладками.
Кронштейнові ріжки для ліхтарів мали щонайменше два вирішення дизайну. Одні були декоровані кованим декоративним оздобленням, інші ж мали вигляд тонкої циліндричної дуги з двома декоративними сферичними накладками.
Конструкція
Ліхтар складався з вилитої циліндричної чавунної опори, яка кріпилася до підготовленої закладної за допомогою чотирьох болтів. Внизу опори розташовувався технічний люк, за яким відбувалося підключення до газової мережі.
Передісторія